7 чудес світу

Сім чудес світу

СІМ ЧУДЕС СВІТУ, (лат. septem miracula mundi), найзнаменитіші пам'ятники стародавнього світу єгипетські піраміди в Ель-Гізі, Висячі сади Семіраміди, статуя Зевса Олімпійського, Мавзолей у Галікарнасі, храм Артеми Ефеської, Фароський маяк, Колос Родоський.
читати повністю
скачати

Сім нових чудес світу

В кінці 2005 року почалося всесвітнє голосування. Будь-який житель планети міг відправити свій голос, скориставшись телефоном або електронною поштою, на підтримку семи з 21 заздалегідь відібраного архітектурного шедевра. До речі, організатори визнали, що механізм голосування не припускав захист від людей, які могли висловлюватися на підтримку тієї або іншої споруди по кілька разів.
читати повністю
скачати

Сім чудес світу як пам`ятники античної культури

Древній світ знав сім класичних чудес.  Майже п'ять тисячоліть тому було "створено" перше з них - піраміди єгипетських фараонів, потім, через двадцять сторіч, друге - висячі сади у Вавилоні (VII ст. До н.е.), за ним по одному в сторіччя - храм Артеміди в Ефесі (VI ст. До н.е.), статуя Зевса в Олімпії (V ст. до н.е.), Мавзолей у Галікарнасі (IV ст. до н.е.) і, нарешті, майже одночасно відразу два чуда - Колос Родоський і маяк на острові Форосі (III в. до н.е.).
читати повністю
скачати

Category: Сім чудес світу

Александрійський маяк

Filed under: Сім чудес світу — Оставить комментарий

Олександрійський маяк — єдине з Семи чудес стародавнього світу, яке несло в собі не тільки архітектурну елегантність, але й практичну функцію. Маяк знаходився на острові Фарос (сьогодні це мис в межах міста Александрія у Єгипті). Він гарантував морякам безпечне повернення у Велику Гавань. Упродовж всього існування маяк був третьою найвищою спорудою на Землі(після пірамід Хеопса та Хафри).

Історія

Після завоювання Єгипту у 332 році до н. е. Олександр Македонський вирішив заснувати там нову столицю. Так виниклаАлександрія.
Місце для нового міста обиралося ретельно. Замість того, щоб заснувати його у дельті Ніла, було обрано район, розташований за двадцять миль на захід, щоб мул і бруд, принесені річкою, не засмічували міську гавань. Південна околиця міста закінчувалася озером Мареотіс. Після того, як був побудований канал між озером і Нілом, місто мало дві гавані: одна для руху по Нілу, інша для середземноморської морської торгівлі. Олександр помер близько 323 року до н.е, і будівництво міста завершувалося Птоломеєм II. За його правління Александрія досягла багатства і процвітання.
Багато дивного і чудового було в цьому місті. Зокрема, тут знаходився відомий Мусейон (Музей-храм муз), де розміщувалися астрономічна обсерваторія, школа, анатомічний театр, майстерня. У різний час в Мусейоні жили і працювали грецькі вчені — творець геометрії Евклід, піонер хірургії Герофіл. Тут дістав освіту і працював Архімед. Багато років тут трудився механік Герон, який побудував перші автомати і написав про них книгу «Театр автоматів».
Мірою розвитку судноплавства, морської торгівлі все гостріше відчувалася потреба у маяку, який серед підводних скель і мілин вказував би суднам безпечний шлях в Александрійську гавань. На східному краї острова Фарос, що лежав у морі на відстані 7 стадій (1290 м) від Александрії, був побудований маяк, який став носити ім’я острова. Зв’язок імені маяка з його з функцією виявився настільки міцним, що слово «Фарос» стало коренем слова «маяк» у багатьох мовах — французькій, італійській, іспанській ірумунській.

Опис та характеристики

Висота маяка була 135 м, а його світло було видно на відстані 60 км (за іншими свідченнями, до 100 км). Нижня частина являла собою чотиригранну призму 60-метрової висоти з квадратною основою, довжина сторони якої становила 30 м. У внутрішніх приміщеннях зберігався різний інвентар, а плоский дах, прикрашений по кутках величезнимистатуями Тритона, служив основою середньої частини. Це була 40-метрова восьмигранна призма-вежа, облицьована білим мармуром. Верхня (третя) частина маяка була споруджена у формі циліндричної колонади — 8 колон несли купол, увінчаний 7-метровою бронзовою фігурою повелителя морів Посейдона. Джерелом світла служило велике багаття, що постійно підтримувалося. Яким чином досягалася яскравість і дальність свічення досі не встановлено. За однією з версій, цей ефект досягався за допомогою величезних дзеркал з полірованої бронзи або скла. За іншою — завдяки використанню прозорих шліфованих каменів-лінз.
Всіх, хто бачив маяк, приводили у захоплення високі стрункі жіночі фігури, зроблені з позолоченої бронзи. Час від часу ці нерухомі фігури раптом оживали. Адже це були не просто статуї, а хитромудрі автомати. Одні показували силу вітру і морських хвиль, пересуваючи великі золоті стрілки на величезних синіх циферблатах. Інші, повертаючись, вказували напрямок вітру або слідували руками за рухом Сонця і Місяця. Жінки-автомати стояли також біля великого Водяного годинника — клепсидр. Вони били у дзвони. А втуман і негоду сурмили у зігнутий золотий ріг, попереджаючи мореплавців про небезпечну близькість мілин і підводні скелі. Історія зберегла ім’я творця Фароського маяка: на одній з плит вчені виявили напис «Сострат, син Декстіфона, присвятив богам-спасителям ради морів». Напис зберігся завдяки винахідливості архітектора — він закрив її шаром штукатурки, на якій написав ім’я правителя Єгипту.
У сліпучому блиску маяка, як в фокусі, сконцентрувалася вся мудрість, сила думки і глибина знань великих вчених Мусейону. Але сильний землетрус у травні 1100 року зруйнував маяк майже до основи. У середні віки залишки подіуму Александрійського маяка були вбудовані в турецьку фортецю Кайт Бий. Зараз вона перетворена у єгипетський військовий форт. Тому добратися до залишків маяка неможливо навіть вченим-археологам.

Колос Родоський

Filed under: Сім чудес світу — Оставить комментарий

Колос Родоський — величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса, споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані острова Родос, Греція, учнем Лісіппа, Харесом із Лондоса. Статуя вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого існування була вона найвищою статуєю світу, висотою 70 ліктів (31,5 м).

Передісторія

Після швидкої смерті Александра Македонського у 323 році до н. е. відсутність єдиного спадкоємця престолу породила численні міжусобні війни між його полководцями. Урешті-решт, імперія розпалася на чотири частини, а Родос відділився та увійшов у союз ізПтолемеєм Сотером, тодішним завойовником Єгипту. Союз контролював значну частину торгових шляхів у східному Середземномор’ї, включно із виходом до Егейського моря.
У 305 році до н. е. військо Антиґона Одноокого, повелителя на чолі із його сином, Деметрієм І, «завойовником міст», узяло в облогуРодос з армією чисельністю 40 000 чоловік. Проте місто було добре укріплене, і Деметрію довелося будувати високі облогові башти, щоб дістатись до стін міста. Погані погодні умови, хитрість та запеклий опір родосців ніяк не сприяли завоюванню міста.
У 304 році до н. е. Птолемей відправив свій флот на допомогу місту і Деметрію довелось поспішно відступити, залишивши майже все військове приладдя. Щоб відсвяткувати перемогу, родосці продали військові трофеї за 300 талантів і на виручені гроші вирішили збудувати грандіозну статую своєму заступнику, богу Сонця Геліосу.

Будівництво

Місце для статуї підібрали на вході у гавань до остова Родос. Геліос був не просто особливо шановним божеством на острові — він був його творцем. Вважалося, що не маючи місця йому присвяченого, сонячний бог виніс острів на своїх руках з морської глибини.
Кошти на спорудження статуї отримали за рахунок продажу різноманітних облогових гармат, кинутих ворогом при відступі. Серед них також чудо військової техніки — гелеополіда — величезна облогова вежа, включно з тараном, катапультами, майданчиками для розміщення штурмових загонів, перекидними містками.
Спорудження монумента доручили відомому скульптору Харесу із Ліндоса, учню прославленого Лісиппа. Раніше Лісипп спорудив 18-метрову статую Зевса у Таранто. Через 12 років перед жителями острова постала велична картина: біля входу в гавань на біломармуровому пагорбі підносилася гігантська бронзова фігура бога Сонця.
На штучному пагорбі Харес встановив три кам’яних стовпи — на двох з них кріпилися бронзові деталі, що зображали ноги і торс гіганта, на третьому — деталі плаща. «Збирання» статуї здійснювалося знизу вгору — спочатку формувалися ступні, потім ікри і т. д. По мірі закріплення деталей їх засипали землею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, пагорб був прибраний.
База була зроблена з білого мармуру, спершу були встановлені ноги статуї, а потім і вона сама. Бронзова форма божества була закріплена залізними і кам’янимиконструкціями. Його голову прикрашав вінець із семи променів Сонця, що розходяться. Вважалося, що лівою рукою він підтримував спадаючий плащ, а долонею правої, зігненою в лікті, прикривав очі, вдивляючись в морські далі, поки не знайшлася монета міста Анхіала. На ній статуя Геліоса була зображена у початковому вигляді. Бог тримав в лівій руці Діоніса, а в високо піднятій правій руці виноградне ґроно, показуючи його покровителю виноградарства. За свідченням римського вченого і письменника Плінія Старшого, який вивчав частини зруйнованої скульптури, не кожному вдавалося обхопити великий палець на руці гіганта.
Слава про Колоса Родоського рознеслася по всьому Середземномор’ю, безліч мандрівників з інших країн приїжджали помилуватися витвором мистецтва.

Мавзолей в Галікарнасі

Filed under: Сім чудес світу — Оставить комментарий

Легенда

За давніми переказами, Мавсол був правителем Карії, країни що входила до складу Перської імперії, з 377 по 353 рік до н. е. Столицею області було місто Галікарнас. Мавсол змінив свого батька на посаді повелителя міста і сатрапа провінції.
Мавсол одружився на своїй сестрі Артемізії. Набуваючи все більшої могутності, він став задумуватися про гробницю для себе і своєї цариці. На його думку, це повинна була бути надзвичайна гробниця. Мавсол мріяв про величний пам’ятник, який би нагадував світу про його багатство і могутність ще довго після його смерті.
Помер Мавсол до закінчення робіт над гробницею, але його вдова продовжувала керувати будівництвом до повного завершення, приблизно в 350 року до н. е. Гробниця була названа мавзолеєм, на ім’я царя, і це слово стало означати всяку значну і величну гробницю.
До будівництва і оздоблення мавзолею були залучені відомі майстри, в тому числі прославлені скульптори Скопас, Бріаксид і Леохар. Останній служив придворним скульптором Александра Македонського, його творчість високо поціновував древньогрецький філософ Платон.
Архітектура споруди



Модель мавзолею в Галікарнасі
В архітектурі Галікарнаського мавзолею вперше в грецькій архітектурі знайшли відображення всі три знаменитих ордери: доричний, іонічний і коринфський. Нижній поверх підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнішні — іонічними. У мавзолеї поєднувалася сувора геометричність, масивна простота, виконана внутрішньою силою, і прагнення до декоративності й легкості форм, плавності ліній. Аналогів цій споруді у грецькій архітектурі немає. Багато в чому зберігаючи грецькі традиції і будівельні прийоми, Галікарнаський мавзолей несе явний вплив східної архітектури.
Гробниця Мавсола являла собою величну і незвичайну за формою споруду, побудовану з цегли і облицьовану зсередини і зовні білим мармуром. Висота її сягала 60 метрів.

• Перший поверх, де покоїлася урна з прахом, мав вигляд величезного куба висотою 20 м і площею 5 тисяч м². Це приміщення вартував ряд кам’яних левів;
  
• Другий поверх був обнесений із зовнішньої сторони прекрасною колонадою. Тут зберігалися жертвоприносини;
  
• Наступний поверх був виконаний у вигляді багатоступінчастої піраміди, її вінчали фігури Мавсола і Артемісії, які керували квадригою — четвіркою коней, запряжених в колісницю.
  

Храм Артеміди

Filed under: Сім чудес світу — Оставить комментарий

Храм Артеміди — храм грецької богині Артеміди в місті Ефес, Мала Азія. Одне з Семи чудес стародавнього світу.
Руїни храму розташовані поблизу курорту Кушадаси, що на південний захід від Ізміру, на південь від Бурси, на північ від Мармарису і на схід від Памуккале.
Хоча заснування храму Артеміди (Артемісіону) належить до 7 сторіччя до н. е., сама споруда була побудована у 450 році до н. е. Будівництво субсидував лідійський цар Крез (Кросус), а проект розробив грецький архітектор Персіфон (Херсіфрон) із Кносса, який почав будівництво, але після його смерті будівництво продовжували його син Метаген, а потім архітектори Пеоніт та Деметрій. Будівлю прикрашали бронзові статуї, створені такими скульпторами, як Фідій, Поліклет, Кресилус і Фрадмон.
Херсіфрон запропонував будувати храм, оперезаний подвійним рядом колон, але справа ускладнювалась тим, що поруч не було мармуру. Допоміг випадок:

Пастух Піксодор пас стадо на пагорбах біля Ефеса. Два барана почали бійку, під час якої один з них з розбігу вдарився об скелю, від якої відлетів білий уламок. Коли пастух зрозумів, що в нього в руках мармур він поспішив до міста, де зраділі мешканці міста нагородили його дорогими подарунками.

[size]

Храм являв собою прямокутну будівлю із мармуру та дерева довжиною 105 та шириною 51 метр, обнесену з усіх сторін подвійною колонадою із 127 колон висотою 18 метрів. Відомостей про оздоблення храму не збереглося, але відомо що всередені знаходилась облицьована золотомстатуя Артеміди висотою понад 2 м.
Унікальним був сам спосіб побудови храму. Він був зведений на болотистому ґрунті. Незвичність вибору місця пояснювалася прагненням будівельників уникнути руйнування храму внаслідок частих землетрусів і пожеж. На думку архітектора Херсифрона, м’який болотистий ґрунт слугував амортизатором при землетрусах, а щоб запобігти осіданню величезної кам’яної будівлі, було вирішено заповнити котлован сумішшю деревного вугілля і вовни.[/size]

Статуя Зевса

Filed under: Сім чудес світу — Оставить комментарий

Статуя Зевса не збереглась донині, проте численні описи в творах древніх істориків, археологічні знахідки (невеликі копії, зображення на монетах) донесли до нас скульптурний образ давньогрецького божества.
Хрисоелефантинна статуя бога заввишки сягала 12 м 40 см. Масивний п’єдестал статуї близько 3,5 метрів висотою прикрашали позолочені фігури, що зображувалиолімпійських богів. На цьому п’єдесталі, який представляв подобу Олімпу, знаходився трон, створений із золота і дорогоцінних каменів з безліччю різних прикрас із слонової кістки і чорного дерева.
Статуя Зевса є виразом світоправлячої могутності і разом батьківської ніжності, представлена сидячи на троні. Оливковий вінок прикрашав голову Громовержця, борода хвилястими пасмами обрамовувала його обличчя, з лівого плеча спадав плащ, що прикривав частину ніг. У лівій руці бог тримав скіпетр, увінчаний орлом, а на простягнутій правій руці стояла богиня Ніка із золота і слонової кістки. Фігура Зевса була виконана з дерева, і на цю основу за допомогою бронзових і залізних цвяхів, спеціальних гачків кріпилися деталі з слонової кістки і золота — така техніка і називається хрисоелефантинною. Обличчя, руки й інші оголені частини тіла виконані зі слонової кістки, волосся і борода, вінок, плащ і сандалі — із золота, очі — з коштовних каменів.
Трон виготовили, за одними джерелами, з кедра, за іншими — з чорного дерева і вкрили золотом і слоновою кісткою. Ніжки трону прикрашали фігурки танцюючої Ніки — богині Перемоги. Ручки трону підтримували сфінкси, а його спинку прикрашали Харити — богині краси, дочки Зевса і Гери.
Перед п’єдесталом, із зображенням сцени народження Афродіти, був облаштований невеликий басейн, викладений блакитним елевсинським каменем і білим мармуром. Зі слів древньогрецький письменника Павсанія (2 ст. н. е.), він служив для стоку залишків оливкової олії, якою регулярно змащували статую (масло зберігало слонову кістку від розсихання). Світло, що проникало крізь двері темного храму, відбиваючись від гладкої поверхні рідини в басейні, падало на золото одягу Зевса і освітлювало його голову. Мандрівникам, що входили в храм, здавалося, наче сяйво йде від самого лику божества.

Сади Семіраміди

Filed under: Сім чудес світу — Оставить комментарий

За древніми переказами, Висячі Сади Семіраміди містилися на східному березі річки Євфрат, приблизно за 50 км від південногоБагдада (Ірак).
Історія створення цього Чуда світу сягає давніх часів. Тоді вавилонський цар Навуходоносор II (605 — 562 р. до н. е.) для боротьби проти головного ворога — Ассирії, війська якої двічі руйнували столицю держави Вавилон, уклав військовий союз з Кнаксаром, царем Мідії. Перемігши, вони розділили територію Ассирії між собою. Військовий союз був зміцнений одруженням Навуходоносора II на дочці мідійського царя Семіраміді.
Запорошений і шумний Вавилон, розташований на голій піщаній рівнині, не радував царицю, яка зросла в гористій і зеленій Мідії. Щоб утішити її, Навуходоносор наказав звести «висячі сади».
Зараз найбільш точні відомості про Сади виходять від грецьких істориків, наприклад, від Вероссуса й Діодоруса, але опис Садів досить мізерний. Ось як описані сади в їхніх свідченнях:
Сад — чотирикутний, і кожна сторона його — чотири плетри завдовжки. Він складається з дугоподібних сховищ, які розташовуються у шаховому порядку на зразок кубічним підставам.Сходження до самої верхньої тераси можливе сходами…
Манускрипти часу Навуходоносора не мають жодних посилань на Висячі Сади, хоча в них дослідники виявили описи палацу міста Вавилона. Навіть історики, які дають докладні описи Висячих Садів, ніколи не бачили їх. Сучасні історики доводять, що коли солдати Олександра Македонського досягли родючої землі Месопотамії і побачили Вавилон, вони були вражені. Після повернення на батьківщину, вони повідомили про дивні сади і дерева в Месопотамії, про палац Навуходоносора, про Вавилонську вежу і зіккурати. Ці оповіді й розпалили уяву поетів і древніх істориків, які змішали всі ці розповіді в одне ціле, щоб зробити одне з семи Чудес Світу.
В архітектурному плані Висячі Сади являли собою піраміду, що складалася з чотирьох ярусів — платформ, їх підтримували колони висотою до 25 м. Нижній ярус мав форму неправильного чотирикутника, найбільша сторона якого становила 42 м, найменша — 34 м. Щоб запобігти просочуванню поливної води, поверхню кожної платформи спочатку покривали шаром тростини, змішаної з асфальтом, потім двома шарами цегли, скріпленої гіпсовим розчином, поверх усього укладалися свинцеві плити. На них товстим шаром лежала родюча земля, куди було висаджене насіння різних трав, квітів, чагарників, дерев. Піраміда нагадувала вічно квітучий зелений пагорб.
У порожнині однієї з колон вміщувалися труби, по них день і ніч насосами подавалася вода з Євфрату на верхній ярус садів, звідки, стікаючи струмочками і невеликими водоспадами, зрошувала рослини нижніх ярусів. Чудом здавалося дзюрчання води, тінь і прохолода серед дерев, вивезених з далекої Мідії.
331 р. до н. е. війська Олександра Македонського захопили Вавилон. Прославлений полководець зробив місто столицею своєї величезної імперії. Саме тут, в тіні Висячих Садів він помер у 323 р. до н. е. Після смерті Олександра Вавилон поступово прийшов у занепад. Сади опинилися в запущеному стані. Могутні повені зруйнували цегельний підмурок колон, платформи обрушилися на землю. Так загинуло одне з Чудес Світу.
Двадцяте століття відкрило деякі таємниці, довкола яких ходили легенди про Висячі Сади. Археологи все ще намагаються зібрати достатньо підтверджень, щоб зробити кінцеві висновки про місцеположення Садів, їх систему зрошування, і про істині причини їх появи.
Нині єдиний слід колись грандіозного пам’ятника інженерної думки — відкрита завдяки розкопкам Роберта Кольдевея у 1898 мережа пересічних траншей поблизу іракського міста Хілле (за 90 км від Багдада), в зрізах яких і зараз видно сліди напівзруйнованої кладки …

[size=40]Сім чудес світу[/size]

воскресенье, 31 марта 2013 г.

СІМ ЧУДЕС СВІТУ

Сім чудес світу

Сьома чудесами світу, так майже дослівно пишеться в усіх наукових довідниках, вважаються творіння, які своєю технічною чи художньою довершеністю викликали захоплення людей минулих століть.

Піраміда Хеопса в Гізі - єдине вцілівше чудо світу.

      Вперше чудеса світу, обмеживши сьома, класифікував і описав Філон. Зберігся тоненький, ледь дванадцять сторінок, його твір, який називається "Про сім чудес світу". Старовинні чудеса світу: Єгипетські піраміди, висячі сади Семіраміди, храм Артеміди в Ефесі, статуя Зевса Олімпійського, мавзолей в Галікарнасі, Колос Родоський, Маяк на острові Фарос.





  Проте не всі ще й тоді були з ним згодні. 
 Грек Павсаній, він жив у II столітті н.е. і створив "Опис Еллади", вважав чудом світу стіни Тірінфа, на березі затоки Арголідского, тому що стіни цього міста Геракла споруджені з таких величезних кам'яних плит, що легенда приписує їх будівництво однооким циклопам. 

Геродот відносив до чудес світу Вавілонську вежу, міст через річку Євфрат, лабіринт у Фаюмському оазисі.

Римський поет Марціана, що присвятив чудесам світу одну зі своїх епіграм, вважає першим чудом світу римський Колізей. 

Гігін, колишній раб імператора Октавіана Августа, а згодом його бібліотекар, зараховує до чудес світу палац персидського царя Кіра в Екбатанах, до чудес світу зараховував його і римський автор Вібій Секвестр. 

Луцій Ампеллій, географ і історик IV століття н.е., вносить до цього списку сім разів по сім, тобто сорок дев'ять, див світу, серед них і такі як нафтові джерела в Ірані або Іраку. 

Можна продовжити цей список ... Найчастіше з перелічуваних чудес світу зустрічаються лабіринт Міноса на острові Крит, гробниця Адріана в Римі, римський Капітолій, Афінський Акрополь і вівтар Зевса в малоазійському місті Пергамі. 

Французький філолог і археолог Бернар де Монфокон, що жив в XVI-XVII століттях у своєму "Італійському щоденнику", у двадцятій главі публікує новий список чудес світу, складений на основі античних свідчень: Єгипетські Фіви, Вавілонські стіни, Мавзолей у Галікарнасі, Піраміди на Нілі, Родоський Колос, Римський Капітолій, Гробниця Адріана. 

За іншими даними, близько 120 року до н.е. грецький поет на ім'я Антіпар Сидонський описав вражаючі будівлі і споруди, які він бачив або про які йому доводилося чути. У його списку було сім таких місць. Всі їх можна відшукати на невеликій території в східному Середземномор'ї - області, яку добре знали давньогрецькі письменники. Список чудес зберігся до наших днів, хоча з перерахованих чудес стояти залишилося лише одне. Вони відомі як Сім чудес старовини:Велика піраміда в Гізі, Висячі сади Вавилону, Храм Артеміди в Ефесі, Статуя Зевса в Олімпії, Мавзолей у Галікарнасі, Колос Родоський, Александрійський маяк.

 
   Влітку 2008 року були вибрані нові 7 чудес світу.

ВЕЛИКА КИТАЙСЬКА СТІНА

-При укладанні кам’яних блоків стіни вживалася клейка рисова каша з домішкою гашеного вапна.
-Щороку проводиться популярний легкоатлетичний марафон «Велика Стіна», в якому частина дистанції спортсмени біжать по гребеню Стіни.
-Всупереч існуючій думці, Велику китайську стіну не можна побачити неозброєним оком з орбітальної станції, хоча на супутникових знімках її видно.

КОЛІЗЕЙ

ТАДЖ-МАХАЛ

Сьогоднішній Колізей - це вже не величезний пишний амфітеатр, а скоріше зразок строгого мінімалізму. Зараз це еліпс в основі ярусів напівзруйнованих трибун, обмежених арками колись суворої форми. Цікавим фактом є те, що Колізей можливо і не був би збудований, якщо б не марнославство Веспасіана, наступника Нерона, який, бажаючи знищити пам'ять про минуле правителя і перевершити його у розмаху будівництва, розпорядився про будівництво величезного амфітеатру, який повинен був вражати красою і розмірами.



Тадж-Махал  вважається кращим прикладом архітектури стилю моголів, який поєднує в собі елементи перського, індійського та ісламського архітектурних стилів . У 1983 році Тадж-Махал був названий об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСТКО: «перлиною мусульманського мистецтва в Індії, одним із загальновизнаних шедеврів спадщини, яким захоплюються у всьому світі».Будівництво цього грандіозного мавзолею, що перевершував красою і розмірами всі інші, тривало більше двадцяти років.

ПЕТРА

ЧІЧЕН-ІЦА

Пе́тра — древний город, столица Идумеи (Едома), позже столица Набатейского царства. Расположен на территории современной Иордании, на высоте более 900 м над уровнем моря и 660 м над окружающей местностью, долиной Аравы, в узком каньоне Сик. Петра располагалась на перекрёстке двух важнейших торговых путей: один соединял Красное море с Дамаском, другой — Персидский залив с Газой у побережья Средиземного моря.




  Чічен-Іца або Чічен-Ітца , від юкатецького  словосполучення: chich'en itza' — «біля    виходу джерела Іца») — стародавнє місто  на   півночі Юкатана.Руїни Чічен-Іци зараз є  федеральною власністю мексиканського      уряду, а керівництво ними підтримується  мексиканським Національним інститутом  антропології та історії.Засноване у VIII    сторіччі представниками майянського  племені іца у раніше незаселеній місцевості.  Земля під руїнами була викуплена в      місцевих землевласників - родини      Барбачано.

МАЧУ-ПІКЧУ

СТАТУЯ ХРИСТА-СПАСИТЕЛЯ

Ма́чу-Пі́кчу —  доколумбове місто інків, розташоване на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта над долиною річки Урубамби в Перу, за 80 км на північний схід від Куско.Дорога з Мачу-Пікчу до Куско — прекрасний зразок мистецтва інкських будівельників. Навіть у сезон дощів вона перебувала у чудовому стані. Вся імперія була охоплена широкою мережею комунікацій, протяжністю приблизно 40000 км.  Крім того, вони сприяли культурному обміну між усіма областями держави. Завдяки дорогам люди вчилися один у одного майстерності кераміки, ткацтва, обробки металів, архітектури і будівництва.




Христос-Спаситель   — статуя Ісуса Христа в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Статуя має розмір 39,6 м заввишки, важить 700 тонн, і знаходиться на вершині 700-метрової гори Корковаду в національному парку ліс Тіжука, в межах міста. Збудована як символ християнства, статуя стала символом Ріо-де-Жанейро і Бразилії.7 червня 2007 року Христос-Спаситель був включений до списку Семи нових чудес світу в списку, складеному швейцарською компанією The New Open World Corporation

1 СІМ ЧУДЕС СВІТУ Чудесами світу в давнину називали незвичайні людські творіння, що приголом­ шували своєю красою, розмірами й технічною досконалістю. До почесного переліку ру­ котворних чудес увійшли статуя Зевса Олімпійського, храм Артеміди в Ефесі, Ко- лос Родоський, Мавзолей у Галікарнасі, Александрійський маяк на острові Фа- рос, висячі сади Семіраміди та єгипетські піраміди. СІМ ЧУДЕС СВІТУ Колос Родоський Мавзолей у Галікарнасі Храм Артеміди в Ефесі Сади Семіраміди Фароський маяк Статуя Зевса Олімпійського Єгипетські піраміди 2 Колос Родоський Одним з найбагатших міст Давньої Греції був Родос, розташований на однойменному острові. Не раз заздрісні вороги намагалися захопити процвітаючий Родос. Але мужні жителі міста хоробро відбивали всі ворожі напади. На честь однієї з великих перемог на Родосі спорудили гігантську бронзову статую бога Сонця Геліоса, якого вважали покровителем острова. Скульптуру назвали Колос Родоський (у перекладі з грецької колос — «велетенська статуя»). Щоб подивитися на цей дивовиж­ ний витвір мистецтва, люди часом долали величезні відстані… Однак «життя» бронзо­ вого велетня тривало всього 50 років: важка фігура не витримала землетрусу і впала… Храм Артеміди в Ефесі Артеміда — дочка всемогутнього Зевса, одна з найшанованіших богинь у релігії давніх греків. Її вважали покровителькою природи, мисливства, диких та свійських тварин, а та­ кож помічницею в родинних справах. У V столітті до нашої ери за наказом царя Креза в грецькому місті Ефесі побудували храм на честь Артеміди. Будівництво тривало понад сто років, але результат перевершив усі сподівання: це була велична споруда з білого 3 мармуру, в центрі якої височіла золота статуя гордої богині… Цього чуда нам теж не судилося побачи­ ти — дотепер збереглися лише залишки руїн того дивовижного храму. Мавзолей у Галікарнасі У давнину люди вірили, що потойбічне жит­ тя після смерті проходить так само, як і земне. Тож заможних людей і могутніх правителів ховали з усім скарбом — клали поруч із по­ мерлим пишний одяг, коштовності, зброю… Часто разом з правителем ховали і його слуг та улюблених тварин! Вважалося, що після смерті він має залишатися таким же багатим, як і за життя на землі. Щоб умістити всі ба­ гатства, які правитель хотів «забрати»із собою в інший світ, будували величезні поховальні споруди — гробниці, або усипальні. …Один перський цар, на ім’я Мавзол, який правив містом Галікарнасом, наказав побу­ дувати для себе і своєї дружини надзвичайно розкішну гробницю. Вона мала нагадувати всьому світові, яким він був багатим і могутнім! І піддані виконали наказ пихатого правите­ ля — побудували величезну гробницю, при­ красивши її численними колонами, фігурами левів і, звичайно, статуями царя й цариці. Ви­ сота споруди сягала 60 метрів (немов сучас­ 4 ний висотний будинок!). Будівники гробниці назвали її Мавзолеєм — на ім’я царя, якого в ній поховано. Через 18 століть Мавзолей у Галікарнасі був зруйнований землетрусом. Сади Семіраміди У ті прадавні часи Вавилонським царством правив могутній цар Навуходоносор II. Одру­ жившись із прекрасною мідійською царівною Семірамідою, він привіз її до столиці своєї держави — міста Вавилона. Запилений і шум­ ний Вавилон, розташований на пустельній піщаній рівнині, не сподобався юній цариці. Адже вона виросла в мальовничому краї — гористій і зеленій Мідії. Семіраміда затужила за батьківщиною. Щоб утішити її, Навуходо­ носор наказав підданим створити справжнє диво — квітучий сад посеред безплідних, ви­ палених сонцем земель… І вже скоро поблизу царського палацу з’явилась небувала споруда — великий пагорб у вигляді ступінчастої піраміди. На кожній «сходинці» — терасі — було насипано родю­ чий ґрунт і посаджено дивовижні рослини, привезені з усіх кінців світу. Кожен ярус па­ горба прикрашали фонтани, вода з яких спа­ дала каскадами струменів… Піраміда спира­ лася на безліч витончених колон, а здалеку здавалося, що сади просто ширяють у повітрі. Тому їх називали «висячими»… 5 Коли Вавилонська держава розпалася, розкішні сади Семірамідизанепали — нікому було доглядати за рослинами… А повені та війни, які не раз зачіпали Вавилон, остаточно стерли це рукотворне диво з лиця землі. Александрійський маяк на острові Фарос (Фароський маяк) Александрійський (Фароський) маяк розта­ шовувався на острові Фарос поблизу давньої столиці Єгипту — міста Александрії. Гавань, де знаходилась Александрія, була дуже жвавою, але водночас незручною та не­ безпечною. Кораблі, що прямували сюди, ча­ сто потрапляли на мілину. Тому вирішено було побудувати маяк, який би вказував мо­ реплавцям безпечний шлях до берега. Його будівництво тривало 5 років. Нарешті 280 року до нашої ери в алек­ сандрійській гавані з’явився величезний триповерховий маяк, висота якого сяга­ ла 135 метрів. На той час це була найвища споруда у світі! Вежу маяка прикрашали се­ миметрова фігура бога морів Посейдона та декілька інших статуй. Одна з фігур завжди вказувала рукою на сонцей опускала її вниз, коли воно заходило; інша відбивала кожну годину вдень і вночі; за третьою можна було дізнатися напрям вітру. Складна система дзер­ кал підсилювала світло вогнища, яке постійно 6 горіло на вежі маяка, і дозволяла вести спо­ стереження за морем. Та й сам маяк-велетень було видно майже за 80 кілометрів від берега… Фароський маяк прослужив дуже довго — до XI століття нашої ери. Але із часом споруда занепала і врешті-решт обвалилися після зем­ летрусу. Статуя Зевса Олімпійського Жителі Давньої Греції поклонялися багатьом богам. Кожен з них панував у певній сфері життя: були боги природних явищ, мистецт­ ва, домашнього вогнища, кохання та шлюбу, торгівлі, ремесел тощо. Очолював цей «боже­ ственний гурт» всемогутній Зевс — цар богів. Давні греки називали його громовержцем — адже вважали, що розгніваний Зевс сипле на землю блискавки й викликає грім, стукаючи золотим скіпетром по небу… На честь царя богів греки спорудили в місті Олімпії величезний мармуровий храм, де встановили сімнадцятиметрову статую Зевса. Фігуру бога було виготовлено з дерева; кучері, оливковий вінок і одяг — із чистого золота; обличчя й тіло — зі слонової кістки, а очі — з коштовних каменів… На жаль, статую безповоротно втрачено. Ще в перші століття нашої ери вона постраждала від землетрусу, а потім згоріла під час пожежі. 7 Єгипетські піраміди Як не дивно, але найдавніше із семи чудес світу — єгипетські піраміди — збереглося дотепер! Ці гігантські піраміди є гробниця­ ми могутніх правителів Давнього Єгипту — фараонів. Разом з тілом фараона до гробниці клали його одяг, символи влади, гроші, коштовності й навіть посудини з їжею та пит­ вом. Вважалося, що все це знадобиться пра­ вителю в загробному житті… Гробниці-піраміди зводили надзвичайно ви­ сокими — щоб показати всю велич похованих у них правителів. Найвищою з них є піраміда фараона Хеопса. Її початкова висота станови­ ла 147 метрів! Усередині споруда нагадувала складний лабіринт — з безліччю тупикових ходів, пасток і фальшивих дверей. Усе це мало завадити порушенню спокою похованого фараона та розграбуванню його багатств. Будівництво піраміди Хеопса тривало 30 років. Цікаво, що величезні кам’яні брили вагою по декілька тон підіймали нагору без будь-якої техніки — їх перетягували на коло­ дах люди! Усі блоки з’єднували без цементу. При цьому їх так щільно припасовували один до одного, що між ними не можна було про­ сунути навіть голку… 8 Нові чудеса світу 7 липня 2007 року в столиці Португалії Лісабоні сталася подія світового значення. Того дня урочисто оголосили список нових чудес світу. Його започаткувала 2001 року організація Фонд нових семи чудес на чолі з відомим швейцарським мандрівником і ді­ ячем культури Бернаром Вебером. Всесвітнє обговорення можливих «кандидатів» у спи­ сок чудес і голосування в Інтернеті тривали кілька років… До сімки нових світових чудес увійшли: 1. Римський Колізей (Італія) 2. Великий Китайський мур 3. Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія) 4. Скельне місто Петра (Йорданія) 5. Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 6. Загублене місто інків Мачу-Пікчу (Перу) 7. Давнє місто Чичен-Іца (Мексика) Римський Колізей Колізей — одна з найвідоміших пам’яток стародавнього світу, що збереглися дотепер. Назва споруди перекладається як «пагорб ди­ явола». Колись це був найбільший амфітеатр  Давнього Риму — тобто величезний театр без даху, призначений для багатолюдних видовищ 9 (боїв воїнів-невільників — гладіаторів, цьку­ вання звірів тощо). Навколо овальної арени (86 метрів за­ вдовжки і 54 метри завширшки) уступами розташовувалися місця для глядачів — їх Колізей міг умістити майже 50 тисяч! Арену вкривав дерев’яний настил, який засипали товстим шаром піску. Інколи його залива­ ли водою — і тоді на арені відбувалися мор­ ські битви зі справжніми кораблями. Усю цю грандіозну споруду оточували височенні п’ятдесятиметрові стіни… Будівництво Колізею тривало від 72 до 80 року нашої ери. Він створювався працею кращих на той час будівельників, інженерів, художників. За свідченням давніх істориків, свята на честь відкриття Колізею тривали цілих 100 днів! Довгий час Колізей був для римлян голов­ ним місцем розважальних видовищ. Однак по­ тужний землетрус 1349 року призвів до його обвалу. Утім навіть руїни цієї давньої споруди вражають своєю суворою величчю… Сьогодні Колізей є символом столиці Італії й одним з найпопулярніших туристичних об’єктів. Великий Китайський мур Як відомо, Китай подарував світу без­ ліч відкриттів: шовк і порох, компас 10 і феєрверки, друкарство та паперові гро­ ші… А ще саме в Китаї створено найбіль­ шу за всю історію людства споруду — Ве- ликий мур. Це єдине творіння людських рук, яке можна побачити… з космосу! Історія цієї дивовижної споруди розпочала­ ся за кілька століть до нашої ери. У ті часи північні землі Китаю часто зазнавали грабіж­ ницьких нападів войовничих кочових племен. Для захисту держави від ворогів тогочасний правитель Китаю Цінь Ші Хуан-ді наказав з’єднати всі укріплення на півночі країни обо­ ронним муром. Будівництво величезної стіни тривало дуже довго — вона руйнувалася й до­ будовувалася майже до XVII століття нашої ери. Загальна довжина муру склала близько 9 тисяч кілометрів, висота подекуди сягала 10 метрів, а ширина у верхній частині стано­ вила 5 метрів (це дозволяло роз’їхатися двом кінним візкам). По всій довжині Великого муру через кожні 100–150 метрів розташо­ вувалися приміщення для вартових і високі сторожові вежі… Китайці пишаються Великим муром і вва­ жають, що не можна пізнати їхню країну, не побачивши на власні очі це величне рукотвор­ не диво. 11 Палац-мавзолей Тадж-Махал «Пам’ятник безсмертної любові» — так по­ етично називають витончений палац Тадж- Махал, що прикрашає індійське місто Агру. Цей розкішний мавзолей створено в XVII столітті за наказом правителя Шах- Джахана. Після 19 років щасливого подруж­ нього життя його кохана дружина Мумтаз- Махал померла. Убитий горем Шах-Джахан вирішив побудувати на місці поховання Мум­ таз таку пишну усипальню, якої ще не бачив світ! Вона мала нагадувати людям про казкову красу цариці… Спорудження мавзолею тривало 22 роки. На будівництві працювало понад 20 тисяч людей — з Індії, Персії, Туреччини, Італії та інших країн. Результат перевершив усі споді­ вання! Мармуровий палац здається невагомим, хоча його висота разом з головним куполом становить 74 метри. Залежно від освітлення стіни Тадж-Махала стають то яскраво-білими, то рожево-бузковими, то сріблястими... Їхню поверхню прикрашено самоцвітним камінням й орнаментами із чорного мармуру. З усіх боків мавзолей оточений парком, а прямо перед палацом розташований великий мармуровий басейн, у водах якого віддзерка­ люється вся споруда… 12 Скельне місто Петра Петра — давнє місто на території сучасної Йорданії, розташоване у вущелині між скеля­ ми на висоті 660 метрів над пустельною до­ линою. У перекладі з грецької мови назва міста означає «камінь». Петра й справді є містом з каменю. З неймовірним терпінням і напо­ легливістю давні мешканці цих місць висі­ кали у величезних кам’яних брилах будинки і храми. Щоб зберегти воду, місцеві жителі вирубували канали й водойми прямо в ске­ лях… Петра перебувала на перехресті найважливі­ ших торгових шляхів, і сотні років саме тор­ гівля приносила місту велике багатство. Після довгої дороги Аравійською пустелею карава­ ни, що везли зі східних країн дорогоцінні пря­ нощі, тканини й пахощі, зупинялися в Петрі на відпочинок. Багаті купці щедро платили жителям за їжу, воду й корм для верблюдів… А коли давні римляни відкрили морські шля­ хи на схід, Петра поступово спустіла, загубив­ шись у пісках. Розшукали це скельне місто лише в XIX сто­ літті. Грандіозні споруди, вписані стародавні­ ми скульпторами й архітекторами в саму при­ роду, вразили вчених і мандрівників. З кінця 13 XX століття Петра стала однією з найвідві­ дуваніших пам’яток давнини. Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро Поява цього чуда світу тісно пов’язана з іс­ торією Бразилії. 1922 року жителі Рíо-де- Жанейро  , тогочасної столиці країни, готували­ ся урочисто відзначити 100-річчя незалежності своєї держави. На честь цієї події вони вирі­ шили встановити в місті велику статую Хрис­ та Спасителя. У Бразилії оголосили конкурс на кращий проект статуї. Кошти на дивовижний витвір збирали всією країною… Але в той час у Бра­ зилії не було необхідної техніки для здій­ снення цього проекту. Довелося бразильцям звернутися по допомогу до французів. Саме на французьких підприємствах виготовили всі деталі майбутнього пам’ятника. Із Франції частини фігури доставлялись у Бразилію, де вони нарешті досягали місця призначення — гори Корковаду в межах Ріо-де-Жанейро. Спорудження монумента тривало 5 років, але результат виправдав усі витрати! З того часу над Ріо-де-Жанейро височіє сорокаме­ трова статуя Христа із розкинутими руками, який наче обіймає й благословляє весь світ. 14 Ця статуя вважається національною святинею Бразилії. Щорічно її відвідує близько 700 ти­ сяч туристів. Загублене місто інків Мачу-Пікчу Давнє місто Мачу-Пíкчу (в перекладі — «стара вершина») розташоване в Південній Америці, на території країни Перу. Його час­ то називають «містом у небесах» або «містом серед хмар» — адже розташоване Мачу-Пікчу високо в горах. Щоб збудувати місто на гір­ ській вершині, потрібна неймовірна май­ стерність! А от íнкам — давній індіанській народності, що колись населяла ці землі, — створити таке диво вдалося!.. На думку дея­ ких учених, це місто, побудоване приблизно в 1440 році, було священним гірським при­ тулком інків. У Мачу-Пікчу приблизно 200 споруд. Зде­ більшого це храми, будинки знатних і по­ важних осіб, склади та інші приміщення для суспільних потреб. Їх складено з ретельно об­ робленого каменю та щільно підігнаних одна до одної плит. Вважають, що в самому місті та його околицях було близько 1200 мешканців. Із загибеллю держави інків Мачу-Пікчу збезлюдніло. Більше ніж 400 років про його існування ніхто не здогадувався. Виявив дав­ 15 нє місто американський дослідник Хайрам Бíнгем. Сталося це в липні 1911 року. Давнє місто Чичен-Іца Чичен-Іца (або Чичен-Ітца) — давнє місто на півострові Юкатан у Мексиці, засноване в VII–VIII століттях народом іца з індіансько­ го племені майя. Довгий час воно відігравало важливу роль у політичному й культурному житті держави майя. Але наприкінці XII сто­ ліття, з невідомих причин, занепало і збез­ людніло… На території Чичен-Іци є чимало цікавих споруд. Деякі з них збереглися майже повніс­ тю, а деякі лише частково. Головний храм міста присвячений божеству Кукулькану — «пернатому змію». Він височіє на величезній кам’яній піраміді з висічени­ ми уступами. Із чотирьох боків піраміди (від­ повідно до сторін світу) розташовані широкі сходи з 91 сходинкою. Щороку в дні весня­ ного й осіннього рівнодення (тобто 20 березня і 22 вересня) можна спостерігати дивовижне явище. Сонце освітлює піраміду таким чи­ ном, що на ній утворюється тінь «пернатого змія». Здається, що він повзе вгору (навесні) або вниз (восени) і зникає рівно через 3 годи­ ни 22 хвилини. 16 Не менш відомими спорудами Чицен-Іци є Храм воїнів і Храм ягуарів, стіни яких при­ крашені розписами. А також 7 великих «ста­ діонів», побудованих майя для гри у м’яч. Жителі Чичен-Іци були прекрасними май­ страми і художниками. Про це свідчать збере­ жені в місті скульптури, настінні зображення з висіченими на них орнаментами, ремісничі вироби.